Поки наша країна розгойдується, весь світ продовжує трансформацію індустріальних парків.
Є дві полярності в цьому розвитку, створення промислових зон, «так, як вийде», і розвиток «розумних» індустріально-технологічних парків.
Вимоги часу говорять про те, що вже мало просто створити інфраструктуру, побудувати цехи і заповнити їх резидентами.
Зараз починають рулити екосистеми, які не просто займаються промисловим девелопментом, а розвивають резидентів свого парку. Де технологічна складова є обов’язковим елементом, де високий рівень соціального сервісу присутній за замовчуванням. Де кожен резидент аналізується за критеріями доповнюваності, синергії, обміну, логічного бізнес-сусідства. На перший план виходять такі поняття як «індустріальний кластер», «промисловий симбіоз», «еко-індустріальний парк».
Рівень більшості українських індустріальних парків, і навіть проєктів нових, нагадують паровоз, хоча весь світ уже проєктує і створює індустріальні парки рівня Hyperloóp. Одразу перескочити у «вищу лігу» у нас навряд чи вийде, настільки у нас не сформована «культура ІП», але й в «аматорській лізі» перебувати якось не хочеться.
Нам треба формувати свій власний формат «між минулим і майбутнім». Для цього необхідно враховувати:
- Керуюча компанією має займатися не тільки технічною реалізацією (будівництво), а й розвитком бізнесу своїх резидентів;
- Грамотна селекція резидентів – синергетичне сусідство (промисловий кластер);
- Взаємодоповнювальне сусідство резидентів із можливістю обміну (промисловий симбіоз);
- Екологічна інфраструктура під час проєктування і розвитку (Еко-парки);
- Обов’язковий інноваційний блок у кожному парку (у світі конкурують не продукти, а технології).
При дотриманні хоча б цих вимог, ми отримаємо те, що буде конкурентно не тільки в Україні, а й у Європі та світі. Не забуваємо, що за іноземні інвестиції змагаються не українські області, а країни.
І тоді ми отримаємо 1+2+3+4+5=30!