12 індустріальних парків сьогодні розташовано на Закарпатті, згідно з національним реєстром. Облаштовані території з необхідною інфраструктурою для розвитку бізнесу охоплюють, за приблизними підрахунками, понад 370 Га території краю.
Частину з них ініціює бізнес, реальні інвестори — такі парки називають приватними. Інші реалізуються громадами — це так звані комунальні.
Чому відкриття парків у мейнстримі, чи витримає таку кількість Закарпаття, які переваги і недоліки помітні вже, — пояснюємо в цьому матеріалі.
Релокація стимулює попит на індустріальні території
Створення парків на піку своєї популярності, тож не дивно, що в Україні працюють відповідні компанії, які розробляють концепції і супроводжують процеси. Найбільша з таких — група компаній “Індустріальні парки України”. За словами її СЕО Валерія Кирилка, мають у портфоліо 52 концепції, 34 зареєстровані об’єкти. З-поміж 12 індустріальних парків Закарпаття вони супроводжували чи досі ведуть 6. Ще для 2 нових готують документи. Валерій пояснює, що така кількість парків, як зараз є в Україні, і безперервна реєстрація нових зумовлена попитом та преференціями від держави, наданими з 2022 року:
— Якщо розділити на дві категорії зацікавлених учасників, то в першій буде ініціатор і керуюча компанія, а в другій — інші учасники, що розміщуються на території. Для першої групи надається до 150 мільйонів гривень безповоротної допомоги за принципом 50 на 50, і лише на будівництво інженерно-транспортної інфраструктури: електрика, газ, вода, вода, очисні споруди, дороги, залізничні гілки. Також держава компенсує 50% за приєднання за електрику. Зараз готуються чергові правки до Закону і буде можливість користування кредитом “5-7-9” для всіх учасників. Крім того, є митні й податкові преференції, які також хочуть трохи розширити.
Цікаво, що саме релоковані підприємства стимулювали розвиток промислових територій. Класичний приклад є на Закарпатті — “БФ Термінал”. Власники мають завод у Коростені і вирішили розвиватися також на Закарпатті. Фактично під себе вони зробили парк, — пояснює Валерій та додає, що загалом 70% парків реєструються під когось. Мовляв, чому б не будувати, коли є попит, можливість, інвестор? Інша річ, коли громада хоче створити собі привід для піару, а потім не знає, що з цим робити. Тому фахівець рекомендує спочатку знайти інвестора, бо просто реєстрація не має сенсу.
Індустріальний парк створюється на території від 10 Га і на термін не менше 30 років. Якщо не проводилась господарська діяльність та немає залучених учасників, інших суб’єктів, — його виключають із реєстру. У такому разі продовжити роботу можна, але без отримання пільг, стимулів від держави.
Де розташовані індустріальні парки Закарпаття та на чому спеціалізуються
За даними довідника “Індустріальне Закарпаття”, з яким нас ознайомили в Закарпатській ОВА, на території області сьогодні зареєстровано такі парки: “Соломоново”, “Марамуреш”, “Ужгород”, “Вестерн Індастріал”, “Френдлі Вінд Технолоджі”, “БФ Термінал”, “Тячів”, “Енерджі Груп”, “Еко Мукачево”, “Мужай”, “Сольва Тех”, “Карпати”. У цьому переліку вони зазначені за порядком створення. Нижче характеризуємо кожен за згаданим довідником «Індустріальне Закарпаття», концепціями та з допомогою фахівців.
У селі Соломоново функціонує однойменний парк, внесений до реєстру ще в червні 2014 році. Спеціалізується на автопромисловому виробництві, а саме розміщенні галузей середнього та точного машинобудування (автомобілебудування, приладобудування, електрика, промисловість). Фактична чисельність працівників — понад 300 осіб. За оцінкою Тараса Триндяка, цей індустріальний парк не повністю реалізований, адже ідеологія базується на тому, що центровим є завод “Єврокар» і повноцінно функціонує тільки виробництво автомобілів. Територія навколо цього індустріального парку підлягала розвитку інших виробництв, які будуть дотичні до автомобільного профілю. Тобто можна було б створити автомобільний кластер, — зауважує керівник департаменту.
Індустріальний парк “Марамуреш” знаходиться в селі Біла Церква. Його профіль — розміщення промислових підприємств деревообробної, меблевої, машинобудівної промисловості тощо. Його так і не запустили, хоч мали амбітні плани на інвесторів з Румунії. На прикладі цього парку можна простежити ризики для таких промислових зон. Міністерство економіки хотіло скасовувати статус “Марамуреш”, але в Закарпатській ОВА відстояли, змогли захистити об’єкт і продовжити час на пошук інвесторів.
Парк “Ужгород” спеціалізується на розміщенні промислових підприємств з виробництва будівельних матеріалів та іншої промисловості. З-поміж заявлених у концепції 500 працівників тут є понад 140. За словами директора департаменту ОВА, парк створено на базі старого підприємства. Зараз там з’явилися учасники, але не зареєструвалися, тому наразі без преференцій.
У Буштині створено “Вестерн Індастріал”. Його профіль — розміщення промислових підприємств з виробництва і переробки деревини, виробництво будівельних матеріалів та виробництво готових домів модульного типу. Поки що він не функціонує, заявлена кількість працівників — 1100.
Індустріальний парк “Френдлі Вінд Технолоджі” вирізняється як активний суб’єкт з-поміж усіх зареєстрованих. Єдиний в Україні спеціалізується на виробництві обладнання для відновлюваної енергетики. Тут працює близько 1500 осіб. У поточному році виробництво складає 30 вітротурбін, у наступному планують вийти на 100 вітротурбін, відповідно, збільшити кількість працівників до 2 тисяч. За словами заступниці директора зі зв’язків з громадськістю ТОВ УК “Вітряні парки ”України Ольги Поштак, налагоджено систему навчання працівників, їх забезпечують житлом у Перечині, пропонують конкурентну оплату. У 2024 році до місцевого бюджету спрямовано більше 100 мільйонів гривень податків.
За промисловими показниками “Френдлі Вінд Технолоджі” має лідерські позиції в регіоні і єдиний з-поміж зареєстрованих працює на повну. Вітряки встановлюють у високогір’ї, зараз — на полонині Руні, у планах — інші гірські території. Проти цього збурилася громадськість, екологічні активісти, що наголошують на відсутності дозволів, наслідках для довкілля, але попри все — розбудова продовжується, а проти журналістів подано позови.
Ще один масштабний індустріальний парк знаходиться на межі населених пунктів Батьово та Батрадь — “БФ Термінал”. Тут заявлено створення перевантажувального комплексу, що передбачає виробництво (переробку) лісогосподарської продукції, обробку деревини, виробництво плит МДФ, плит CLT, ламінату, паркету, логістичні операції тощо. Цей парк отримав державне фінансування у межах політики “Зроблено в Україні”. Тарас Триндяк зазначає, що “БФ Термінал” планується як один із найбільших деревообробних заводів у Східній Європі вартістю кількасот мільйонів євро.
Індустріальний парк “Тячів” буде спеціалізуватися на виробництві скла та виробів із нього, деревообробній промисловості, виготовленні з декоративного і будівельного каменю, переробці промислових, побутових відходів. Заявлена чисельність працівників – до 3100 осіб. Наразі тут триває будівництво. За словами директора економічного департаменту, на початок створення вже була декларація певних меморандумів, підписаних з інвесторами, але поки що парк не запрацював. Концепцією передбачено кілька заводів: листового скла, ГЗК кварцового піску, цех з напилення скла, цех з обробки скла (триплекс та гартування), завод з виробництва автомобільного скла, виробництво склопакетів.
У Сваляві зареєстровано індустріальний парк “Енерджі груп”. Він розташований на території колишнього лісозаводу. Тут налагоджується виробництво зі скла та виробів зі скла, а також будівельних металевих конструкцій і частин, металевих вікон, дверей тощо. У цьому році планують запустити перший резидент — завод віконних конструкцій, — стверджує Валерій Кирилко. Керуюча компанія – “Індустріальні парки України”. Також тут буде запущено завод альтернативної енергетики. Процеси будуть максимально механізовані. За концепцією це має бути екоіндустріальний парк.
На екологічності зробили акцент і в “Еко Мукачево”, що розташований на території колишнього заводу з виробництва меблів. Наразі для нього шукають інвесторів. Спеціалізація — розміщення промислових підприємств з виробництва паперу і паперових виробів, виготовлення поліграфічної продукції, виробництво текстилю та електронного устаткування.
В Мужієві зареєстровано індустріальний парк “Мужай” з планованою кількістю працівників — 427. Тут передбачається виробництво харчових продуктів, оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини і корка, крім меблів; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції; виробництво готових металевих виробів. Цей парк також ще не запрацював.
Схожим за специфікою є “Сольва-тех” у Сваляві. В концепції заплановано до 400 працівників. Призначення досить широке: оброблення деревини та виробництво з деревини та корка; виробництво меблів; випуск основних органічних хімічних речовин, виробництво будівельних металевих і їхніх частин; альтернативна енергетика; науково-технічна діяльність; альтернативна енергетика, зберігання енергії; інші галузі, сумісні із вищезазначеними та іншого призначення (залежно від актуальності розміщення конкретного виробництва на території громади); складське господарство як допоміжний вид діяльності (інші учасники). Поки що цей парк не запрацював.
Останній зареєстрований до червня 2025 року — індустріальний парк “Карпати” у селищі Чинадійово. Його ініціатором є Чинадіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області. Об’єкт розбудовують на площі приблизно 26 Га. Планують створити 1300 робочих місць. Обрали широкий перелік для спеціалізації: робота з деревиною, папером, картоном, меблями, виробництво і переробка харчових продуктів, виробництво будівельних та теплоізоляційних матеріалів, науково-технічна діяльність тощо.
Перший виклик – людський ресурс
Важливе питання — відсутність фахівців для роботи на заводах, про які раніше й не чули закарпатці. Тому в навчальних закладах запроваджують нові спеціальності, щоб готувати потрібні кадри. Наприклад, у Сваляві вже побудували навчальний центр для електрогазозварювальників. Їх навчають роботі з сучасним технологічним обладнанням.
СЕО ГК “Індустріальні парки України” Валерій Кирилко також називає недостатній людський ресурс одним із ключових викликів для індустріальних парків. Та водночас нагадує про закон, згідно з яким бронюють людей, що працюють в індустріальних парках. На його думку, до розв’язання кадрової проблеми потрібно підходити комплексно на регіональному й локальному рівнях — розвивати програми забезпечення людей житлом та іншими перевагами.
Другий виклик – логістика
Хоч при будівництві парків мають враховувати логістичні особливості території, і Закарпаття нібито має хороше географічне розташування, тут може виникнути проблема транспортування продукції за кордон. Очільник департаменту економічного та регіонального розвитку пояснює, що при функціонуванні великих індустріальних парків вантажообіг автомобільного транспорту буде зумовлювати потребу більшої пропускної можливості пунктів. Сировину можна везти залізницею, а схема реалізації готової продукції побудована так, що машинна поставка найбільш оптимальна. Завантаження вагонів і потім розвантаження на приймальному складі в Європі не є хорошим варіантом для інвесторів, з якими наразі комунікує ОВА.
Третій виклик — екзистенційний
Здавалося б, що поганого в тому, коли люди хочуть створювати робочі місця й розвивати регіон? І релоковані підприємства отримали шанс на життя. Але чим обернеться така потужна індустріалізація Закарпаття? Які наслідки діяльності парків для екології?
Як відомо, площа парку має бути не меншою, ніж 10 Га, ще й за умовами — розташована в межах одного населеного пункту. Крім того, зважаючи на специфіку, виникає питання про ресурси, відходи виробництва. Тарас Триндяк запевняє, що відповідні органи тримають цю тему на контролі:
— Як влада, ми декларували питання не тільки індустріальних парків, але й релокації. І ми вже маємо змінену економіку в регіоні. Тому хочемо, щоб розташовані тут виробництва були з найсучаснішими технологіями, щоб вони мали мінімум відходів, щоб належали до циркулярної економіки. Але завжди є така ситуація, що ти маєш чимось пожертвувати. Це означає, що ми маємо відібрати якісь певні території, якими можемо пожертвувати, бо дає нам економічну вигоду. Щодо інших територій, треба принципово сказати: ми залишаємо їх тільки для туризму.
У Законі невдовзі зафіксують поняття “екоіндустріальні парки”, тобто майданчики, де бізнес, зокрема, використовуватиме альтернативні джерела енергії в промисловості. Щоб парк не шкодив довкіллю, місцева громада також має контролювати його діяльність, інвестор — дбати про екологічність, а відповідні структури — перевіряти, — наголошує СЕО ГК “Індустріальні парки України” Валерій Кирилко.
Утім природоохоронці не настільки оптимістичні. Богдан Кученко, еколог, фахівець зі збереження екосистем ГО “Екодія”, наголошує, що серед усіх регіонів України Закарпаття має найбільшу частку природних ландшафтів, зокрема територій природно-заповідного фонду. Тому активне будівництво індустріальних парків викликає серйозні занепокоєння:
— Якщо придивитися до всіх проєктів будівництва індустріальних парків на Закарпатті, а також врахувати свіжу заяву голови енергетичного комітету Парламенту щодо формування нового промислового регіону, то напрошується висновок, що влада зробила ставку на тотальну експлуатацію природних ресурсів Закарпаття.
За таких обставин еколог радить ініціювати надання офіційного природоохоронного статусу всім цінним природним територіям, які досі збереглись, часто — завдяки щасливому збігу обставин. Дуже важливо це зробити для територій Смарагдової мережі, які мають важливе значення для збереження рідкісних на рівні всієї Європи видів та середовищ їхнього проживання.
Законодавчо передбачена процедура оцінки впливу на довкілля окремих проєктів, а також стратегічна екологічна оцінка документів державного планування, в рамках якої вплив оцінюється більш комплексно. Основним органом, який відповідає за нагляд за дотриманням екологічного законодавства в Україні є Державна екологічна інспекція. Однак під час повномасштабної війни робота вона практично паралізована, а будь-яка позапланова перевірка можлива лише після окремого дозволу від Міндовкілля.
Масштабну індустріалізацію Закарпаття можна було б назвати шансом на розвиток, але окремі кейси все ж стримують від таких оцінок. Всього один парк запрацював на повну, а прецедент — ніби всі 12. Очевидно, що релокований і локальний бізнес потребує нових територій, можливостей, підтримки, але й він, зі свого боку, має бути соціально відповідальним, проєктуватися з урахуванням принципів сталого розвитку, турботи про довкілля і майбутнє, а не тільки сьогодення, а також працювати над стратегічними комунікаціями та вести не формальний, а реальний діалог зі спільнотою.
Повна стаття за посиланням на Джерело: https://varosh.com.ua/life/industrialni-parky-zakarpattya-shans-na-rozvytok-regionu-chy-nezvorotni-zminy/
